| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Цю фінансову звітність було підготовлено відповідно до принципу історичної вартості. Історична вартість, як правило, базується на справедливій вартості винагороди, що передається від придбання активів. Підготовка фінансової звітності вимагає від керівництва припущень та оцінок, які впливають на звітні суми активів та зобов'язань та розкриття інформації про непередбачені зобов'язання, а також доходи та витрати, визнані у фінансовій звітності за звітний період. Через властиву таким оцінкам невизначеність, фактичні результати, відображені в майбутніх періодах, можуть відрізнятися від цих оцінок. Розкриття інформації про облікові судження та оцінки Складання фінансової звітності згідно зі Стандартами бухгалтерського обліку МСФЗ вимагає від управлінського персоналу формування суджень, оцінок та припущень, які впливають на застосування принципів облікової політики, на суми активів та зобов'язань, доходів та витрат, відображених у звітності, а також на розкриття інформації про непередбачені активи та зобов'язання. Фактичні результати можуть відрізнятися від цих оцінок. Оцінки та припущення, на яких вони ґрунтуються, регулярно переглядаються. Результати перегляду облікових оцінок визнаються у періоді, в якому вони переглядаються, а також у всіх наступних періодах, на які впливають такі оцінки. Інформація про важливі судження при застосуванні облікової політики, які мають найбільш значний вплив на суми, визнані в цій фінансовій звітності, викладена у наступній примітці: - Оцінка вартості запасів: Компанія вивчає чисту вартість реалізації та попит на свої запаси щоквартально з метою забезпечення впевненості в тому, що враховані запаси оцінюються за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації. (див. примітку 826380). - Договори оренди: визначення строку оренди за договорами з можливістю поновлення та припинення Компанії як орендаря. Компанія визначає строк оренди як невідмовний строк оренди разом із будь-якими періодами, які охоплюються можливістю продовження оренди, якщо існує обґрунтована впевненість у тому, що така можливість буде реалізована, або будь-якими періодами, які охоплюються можливістю припинення дії оренди, якщо існує обґрунтована впевненість у тому, що така можливість не буде реалізована. Компанія враховує всі відповідні фактори, які створюють економічний стимул для здійснення подовження або припинення оренди. Після початку оренди Компанія переоцінює строк оренди, якщо сталася значна подія або значна зміна обставин у межах її контролю, що впливає на здатність Компанії скористатися (не скористатися) можливістю подовжити строк дії договору (наприклад, здійснення суттєвих поліпшень або суттєве пристосування орендованого активу, зміна бізнес-стратегії). Якщо Компанія не може легко визначити процентну ставку, що міститься в договорі оренди, для визначення орендних зобовʼязань використовується ставка додаткових запозичень згідно статистичної звітності НБУ. Ставка додаткових запозичень - це відсоткова ставка, яку Компанія сплатила б, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням кошти, необхідні для отримання активу, за вартістю подібного до активу з права користування, за подібних економічних умов. - Дебіторська заборгованість: Торгівельна дебіторська заборгованість, відображена станом на дату фінансової звітності, була визнана за договорами з клієнтами, що обліковуються за МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами". Керівництво Компанії здійснює розрахунок очікуваних кредитних збитків за торговельною дебіторською заборгованістю з використанням матриці забезпечення (див.примітку 800610). - Строк корисного використання нематеріальних активів та основних засобів. Знос або амортизація нематеріальних активів і основних засобів нараховується протягом терміну їхнього корисного використання. Строки корисного використання засновані на оцінках керівництва того періоду, протягом якого актив буде приносити прибуток. Ці терміни періодично переглядаються на предмет подальшої відповідності. - Бонуси та знижки покупцям: Компанія нараховує бонуси, знижки та інші форми змінної компенсації покупцям відповідно до умов договорів. Такі суми враховуються як зменшення доходу від реалізації відповідно до вимог МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами". Судження керівництва застосовується при оцінці сутності таких операцій, зокрема при визначенні того, чи отримує Компанія від клієнтів окремі товари або послуги в обмін на надані виплати. На підставі проведеної оцінки Компанія дійшла висновку, що такі виплати не пов'язані з отриманням окремих товарів або послуг, а отже обліковуються як зменшення доходу. Сума змінної компенсації визначається відповідно до умов договорів та переглядається на кожну звітну дату. (див. примітку 831150). Облікова політика, наведена нижче, послідовно застосовувалась до всіх періодів, представлених у цій фінансовій звітності.
|
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Компанія не має жодних пенсійних схем, відокремлених від Державної пенсійної системи України, що обліковується як програма з визначеними внесками за участю кількох працедавців та вимагає розрахунку і сплати поточних внесків роботодавця як певного відсотка від поточних загальних виплат працівникам; такі витрати включаються до прибутків та збитків Звіту про сукупний дохід, з відображенням у періоді, в якому нараховується заробітна плата. Крім того, Компанія не має програм додаткових виплат при виході на пенсію або інших суттєвих компенсаційних програм, які вимагають додаткових нарахувань.
|
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана для продажу активу або сплачена за передачу зобов'язання в межах транзакції, що здійснюється в звичайному порядку між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка справедливої вартості передбачає, що продаж активів або передача зобов'язання здійснюється або на основному ринку для таких активів чи зобов'язань, або - за умов відсутності основного ринку - на найбільш вигідному ринку для таких активів та зобов'язань. Компанія повинна мати доступ до основного або найбільш вигідного ринку. Справедлива вартість активу або зобов'язання оцінюється із застосуванням припущень, які учасники ринку використовуватимуть під час визначення ціни активу чи зобов'язання, беручи до уваги, що учасники ринку діють у своїх найкращих економічних інтересах. Оцінка справедливої вартості нефінансового активу враховує здатність учасника ринку генерувати економічні вигоди, шляхом використання цього активу щонайкраще й що найефективніше, або в результаті його продажу іншому учаснику ринку, який би використовував цей актив щонайкраще й що найефективніше. Компанія застосовує такі методи оцінки, які є доречними за обставин, що склалися, і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, разом з цим максимально використовуючи відповідні спостережувані вхідні дані та мінімально використовуючи неспостережувані вхідні дані. Усі активи та зобов'язання, чия справедлива вартість оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікується, як описано нижче, в ієрархії справедливої вартості на основі вхідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для вимірювання справедливої вартості в цілому: *Рівень 1 - Котирування цін (не кориговані) на активних ринках для ідентичних активів або зобов'язань. *Рівень 2 - Моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані - це дані, що стосуються нижчої ієрархії, які є прямо або опосередковано спостережуваними на ринку для певного активу або зобов'язання. *Рівень 3 - Моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані - це дані, що стосуються нижчої ієрархії, які не є спостережуваними на ринку для певного активу чи зобов'язання.
|
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Визнання та оцінка фінансових інструментів Компанія визнає фінансові активи та зобов'язання у своєму Звіті про фінансовий стан тоді, коли вона стає стороною контрактних зобов'язань стосовно даного інструменту. Операції з придбання та реалізації фінансових активів та зобов'язань визнаються з використанням обліку за датою розрахунку. Фінансові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток, спочатку обліковуються за справедливою вартістю. Всі інші фінансові інструменти спочатку обліковуються за справедливою вартістю, скоригованою на витрати, понесені на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при початковому визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків. Фінансові активи Класифікація та оцінка Фінансові активи при первісному визнанні класифікуються як такі, що оцінюються за амортизованою собівартістю, справедливою вартістю через інший сукупний дохід, справедливою вартістю через прибуток або збиток з огляду на обидва такі критерії : - бізнес - моделі з управління фінансовими активами; та - установлені договором характеристики грошових потоків за фінансовими активами. Фінансові активи Компанії включають грошові кошти, торгову та іншу дебіторську заборгованість Перекласифікація фінансових активів здійснюється лише при зміні відповідної бізнес - моделі управління фінансовими активами. Мета бізнес - моделі є незмінною при нечастих операціях з продажу: в разі зростання кредитного ризику за активами та/або які обумовлені неочікуваним виникненням потреб у фінансуванні та/або для задоволення потреб Компанії у ліквідності. Зміна бізнес - моделі з управління фінансовими активами може здійснюватися лише внаслідок зовнішніх або внутрішніх змін, які повинні бути значними для діяльності Компанії й бути явними для зовнішніх сторін. Фінансові активи, які оцінюються за амортизованою собівартістю Фінансові активи, які оцінюються за амортизованою собівартістю у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов: - фінансовий актив утримується в рамках бізнес - моделі, мета якої - утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків до погашення; і - договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Фінансові активи, які оцінюються за амортизованою собівартістю в подальшому оцінюються застосовуючи метод ефективного відсотка. Компанія застосовує вимоги щодо зменшення корисності для визнання та оцінки резерву під збитки за вказаними фінансовими активами з відображенням результатів у складі доходів та витрат звітного періоду. У Компанії до фінансових активів, які оцінюються за амортизованою вартістю відносяться торгова та інша дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіваленти включають кошти на рахунках у банках, а також короткострокові депозити, що є високоліквідними, вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів та характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Фінансові зобов'язання Класифікація та оцінка Фінансові зобов'язання класифікуються за такими категоріями: - фінансової зобов'язання за амортизованою собівартістю; - фінансові зобов'язання, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Компанія класифікує свої фінансові зобов'язання при їх первісному визнанні. Всі фінансові зобов'язання спочатку визнаються за справедливою вартістю. Фінансові зобов'язання Компанії включають торговельну та іншу кредиторську заборгованість та зобов'язання з оренди. Подальша оцінка фінансових зобов'язань залежить від їхньої класифікації наступним чином: Торговельна та інша кредиторська заборгованість первісно визнаються за справедливою вартістю, а в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективної відсоткової ставки. Припинення визнання фінансових активів і модифікація договору Компанія припиняє визнавати фінансові активи коли: - спливає строк дії договірних прав на грошові потоки; або - передачі або відмови від договірних прав на одержання грошових потоків від фінансового активу; - передача всіх ризиків та вигід від володіння фінансовим активом. При припиненні визнання фінансового активу різниця між балансовою вартістю (визначеною на дату припинення визнання) та одержаною компенсацією (включаючи всі одержані нові активи мінус усі прийняті нові зобов'язання) визнається у складі збитку або прибутку звітного періоду. Припинення визнання фінансових зобов'язань Визнання фінансового зобов'язання припиняється у разі погашення, анулювання заборгованості, визначеної в договорі, або закінчення строку дії відповідного зобов'язання. При припиненні визнання фінансового зобов'язання різниця між балансовою вартістю фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання), погашеного або переданого іншій стороні, та сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи та прийняті зобов'язання, визнається у прибутку чи збитку звітного періоду.
|
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональною валютою Компанії є національна валюта України - гривня. Операції в інших валютах розглядаються як операції в іноземній валюті. Валюта подання - гривня, яка округлюється до найближчої тисячі, якщо не вказано інше. Станом на 31 грудня відповідного року основні курси обміну, що застосовувались для перерахунку сум в іноземній валюті, були такими: 31 грудня 2025 р., грн. | | 31 грудня 2024 р., грн. | 1 долар США | 42,3878 | | 42,0390 | 1 євро | 49,8565 | | 43,9266 | Середній за 2025 р., грн. | | Середній за 2024 р., грн. | 1 долар США | 41,6891 | | 40,1521 | 1 євро | 47,0635 | | 43,4504 |
|
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Компанія визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовими інструментами: - що оцінюються за амортизованою собівартістю; - що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (крім інструментів власного капіталу); - дебіторською заборгованістю за орендою. На кожну дату балансу Компанія оцінює резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання. Якщо станом на звітну дату кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, Компанія оцінює резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює 12-місячним очікуваним кредитним збиткам. Суттєве збільшення кредитного ризику визначається Компанією, зокрема, на підставі прострочення платежів, погіршення фінансового стану контрагента, наявності негативної інформації щодо його платоспроможності або інших факторів, що можуть вплинути на здатність контрагента виконувати свої зобов'язання. Відповідно до МСФЗ 9, Компанія застосовує припущення, що кредитний ризик за фінансовим інструментом зазнав суттєвого збільшення, якщо договірні платежі прострочені більш ніж на 30 днів, за винятком випадків, коли наявна обґрунтована та підтверджена інформація свідчить про відсутність такого збільшення кредитного ризику. Фінансовий актив вважається таким, що перебуває у стані дефолту, зокрема, у разі прострочення понад 90 днів або за наявності інших об'єктивних ознак знецінення. Якщо у попередньому звітному періоді Компанія оцінила резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, а станом на поточну звітну дату з'ясувалося, що ці критерії не виконуються, то Компанія оцінює резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює 12-місячним очікуваним кредитним збиткам станом на поточну звітну дату. Компанія визнає суму очікуваних кредитних збитків (або здійснює відновлення корисності), що є необхідною для коригування резерву під збитки станом на звітну дату, до суми, яка має бути визнана як прибуток або збиток від зменшення корисності в прибутку або збитку Звіту про сукупний дохід. Для торговельної дебіторської заборгованості Компанія застосовує спрощений підхід до оцінки очікуваних кредитних збитків відповідно до МСФЗ 9 та визнає резерв у сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк життя фінансового активу. Оцінка резерву здійснюється на груповій основі шляхом сегментації дебіторської заборгованості за однорідними характеристиками кредитного ризику. Компанія проводить регулярну оцінку платоспроможності контрагентів та класифікує їх за внутрішніми рейтинговими категоріями. Для кожної категорії встановлюються відповідні коефіцієнти резервування, які базуються на історичному досвіді кредитних втрат, скоригованому з урахуванням поточної та прогнозної інформації. За наявності об'єктивних ознак знецінення або для суттєвих контрагентів оцінка може здійснюватися на індивідуальній основі.
|
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Компанія перевіряє балансову вартість нефінансових активів, крім запасів та відстрочених податків, щоб визначити, чи існують ознаки знецінення цих активів. Якщо такі ознаки існують, розраховується відшкодована вартість активу з метою визначення суми збитку від зменшення корисності (якщо така є). Для визначення збитків від знецінення активи групуються на найнижчому рівні, для якого можна виділити грошові потоки (одиницю, що генерує грошові кошти - "ОГГК"). Одиниця, що генерує грошові кошти (ОГГК) - це найменша ідентифікована група активів, що забезпечує надходження грошових коштів, які значною мірою не залежать від притоку грошових коштів від інших активів або груп активів. Відшкодована сума є вищою від справедливої вартості активу за вирахуванням витрат на продаж та вартістю використання активу. При оцінці вартості активу у використанні очікувані майбутні грошові потоки дисконтуються до теперішньої вартості активів із застосуванням ставки дисконту до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки часової вартості грошей та ризики, характерні для активу. Якщо згідно з оцінками відшкодована вартість активу ОГГК є меншою, ніж його балансова вартість, балансова вартість активу ОГГК зменшується до відшкодованої вартості. Збиток від зменшення корисності визнається безпосередньо у прибутках та збитках. У тих випадках, коли збиток від знецінення згодом відновлюється, балансова вартість активу або одиниці, що генерує грошові кошти, збільшується до суми, отриманої в результаті нової оцінки його очікуваного відшкодування, але таким чином, щоб збільшена балансова вартість не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена, якщо для цього активу або одиниці, що генерує грошові одиниці, не було відображено збиток від знецінення в період попередніх років. Відновлення збитку від знецінення відразу ж визнається у прибутках та збитках.
|
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток складаються з поточного і відстроченого податків. Податок на прибуток визнається у прибутку або збитку, за винятком тих випадків, коли він відноситься до статей, визнаних в іншому сукупному доході або безпосередньо у власному капіталі. Поточний податокВитрати з поточного податку на прибуток являють собою очікуваний податок до сплати, розрахований на основі оподатковуваного прибутку за період із використанням ставок оподаткування, що чинні або практично введені в дію на звітну дату, і будь-яких коригувань податку, що підлягає сплаті за попередні роки. Поточний податок до сплати включає також будь-яке податкове зобов'язання, що виникає в результаті оголошення дивідендів. Відстрочений податок на прибуток Відстрочений податок визнається за тимчасовими різницями між балансовими сумами активів і зобов'язань, які використовуються для цілей фінансової звітності, і їх податковою базою. Відстрочений податковий актив визнається за невикористаними податковими збитками, податковими кредитами та тимчасовими різницями, що підлягають вирахуванню, якщо існує ймовірність отримання у майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого вони можуть бути використані. Відстрочені податкові активи переглядаються на кожну звітну дату і зменшуються, якщо реалізація відповідної податкової вигоди більше не є ймовірною. Сума відстроченого податку визначається з використанням податкових ставок, які, як очікується, будуть застосовуватись до тимчасових різниць на момент їх сторнування, відповідно до податкового законодавства, яке є чинним або практично введеним в дію на звітну дату. Оцінка відстроченого податку відображає податкові наслідки способу, яким Компанія очікує на кінець звітного періоду відшкодувати балансову вартість своїх активів або погасити балансову вартість своїх зобов'язань. Відстрочені податкові активи та зобов'язання згортаються у випадку існування юридично забезпеченого права на взаємозалік поточних податкових активів та зобов'язань, якщо вони відносяться до податку на прибуток, що стягується одним і тим самим податковим органом з одного й того самого оподатковуваного суб'єкта господарювання.
|
| Опис облікової політики щодо оренди |
Компанія як орендар Договір є орендним чи містить оренду, якщо він передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію. Як практичний прийом, Компанія вирішила, за класом базового активу, не розмежовувати компоненти що не пов'язані з орендою та оренди, а натомість обліковувати кожний компонент оренди та будь-які пов'язані з ним компоненти, що не пов'язані з орендою, як єдиний компонент оренди. Компанія визнає орендні платежі, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди для договорів оренди які є короткостроковими (строк оренди до 12 місяців). Прийнято рішення застосовувати це виключення для всіх видів базових активів. Виключення застосовується також для оренди, за якою базовий актив є малоцінним (вартість нового активу становить менше 200 тис. грн.). Первісна оцінка активу з права користування На дату початку оренди Компанія оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з: - суми первісної оцінки орендного зобов'язання; - будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди; - будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та - оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди. Компанія прийняла рішення в Звіті про фінансовий стан включати активи у формі права користування в статтю "Інші непоточні нефінансові активи" з відповідним розподілом по класах. Платежі за тіло і відсотки по оренді, щодо якої було визнано зобов'язання з оренди і актив у формі права користування відображаються в Звіті про рух грошових коштів в складі фінансової діяльності. Облікові політики Компанії щодо визнання та подальшої оцінки активів в формі права користування розкриті в розділі Оренда (Компанія як орендар) нижче: | Строк корисного використання активів з правом користування (роки) | Будівлі | 2-7 |
Первісна оцінка орендного зобов'язання На дату початку оренди Компанія оцінює орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі дисконтуються, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень Компанії. Ставка додаткових запозичень - ставка відсотка, яку Компанія сплатила б, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, які необхідні для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов. На дату початку оренди орендні платежі, включені в оцінку орендного зобов'язання, складаються з вказаних далі платежів за право використання базового активу протягом строку оренди, які не були сплачені на дату початку оренди: - фіксовані платежі, в тому числі по суті фіксовані платежі, за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню; - зміні орендні платежі, які залежать від індексу чи ставки, первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди; - сум, що, як очікується, будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості; - ціну виконання можливості придбання, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою; та - платежі в рахунок штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди. Змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, включають, зокрема, платежі, прив'язані до індексу споживчих цін, платежі, що залежать від еталонної відсоткової ставки, а також платежі, які змінюються відповідно до коливань ринкових орендних ставок. Подальша оцінка активу з права користування Після дати початку оренди орендар оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості: - з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності; та - з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов'язання. Амортизація нараховується прямолінійно із застосуванням вимог МСБО 16 Основні засоби, з урахуванням наступного: - Якщо оренда передає право власності на базовий актив орендарю наприкінці строку оренди або якщо собівартість активу з права користування відображає той факт, що орендар скористається можливістю його придбати, то орендар має амортизувати актив з права користування від дати початку оренди і до кінця строку корисного використання базового активу. В інших випадках орендар має амортизувати актив з права користування з дати початку оренди до більш ранньої з двох таких дат: кінець строку корисного використання активу з права користування та кінець строку оренди. Подальша оцінка орендного зобов'язання Після дати початку оренди орендар оцінює орендне зобов'язання: - збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов'язанням; - зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та - переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі. Після дати початку оренди орендар визнає у прибутку або збитку Звіту про сукупний дохід - окрім випадків, коли ці витрати включаються в балансову вартість іншого активу, застосовуючи інші відповідні стандарти: - проценти за орендним зобов'язанням; та - змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов'язання у тому періоді, у якому сталася подія чи умови, які спричинили здійснення таких платежів. Переоцінка орендного зобов'язання Після дати початку оренди орендар визнає суму переоцінки орендного зобов'язання як коригування активу з права користування. Однак якщо балансова вартість активу з права користування зменшилася до нуля і відбувається подальше зменшення оцінки орендного зобов'язання, то орендар визнає будь-яку решту суми переоцінки у прибутку або збитку. Орендар переоцінює орендне зобов'язання, дисконтуючи переглянуті орендні платежі з використанням переглянутої ставки дисконту, якщо виконується будь-яка з таких двох умов: - змінився строк оренди. Орендар визначає переглянуті орендні платежі на основі переглянутого строку оренди; або - змінилася оцінка можливості придбання базового активу. Орендар має визначити переглянуті орендні платежі з метою відобразити зміну сум, що мають бути сплачені у разі використання можливості придбання. Компанія переоцінює орендне зобов'язання шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів, якщо змінилися майбутні орендні платежі внаслідок зміни індексу або ставки, які були використані для визначення таких платежів. Компанія переоцінює орендне зобов'язання з метою відобразити ці переглянуті орендні платежі лише тоді, коли змінилися грошові потоки (тобто, коли починає діяти коригування орендних платежів). Компанія визначає переглянуті орендні платежі для решти строку оренди на основі переглянутих договірних платежів.
|
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Придбані (отримані, вироблені) запаси визнаються за історичною вартістю. Первісною вартістю придбаних запасів є їхня вартість, яка складається з: *суми, сплаченої за контрактом постачальнику, за вирахуванням непрямих податків; *суми ввізного мита; *суми непрямих податків, що не підлягають сплаті; *витрат на транспортування та закупівлі; *інших витрат, пов'язаних з придбанням запасів і приведенням їх у стан, в якому вони придатні для використання. Протягом періоду запаси оцінюються за найменшою з двох величин: вартістю придбання та чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається як прогнозована ціна продажу в ході звичайної діяльності, за вирахуванням передбачуваних витрат на завершення виробництва і оцінених витрат на продаж. Коли запаси продаються, відпускаються для виробничих цілей або під час іншого способу їхнього вибуття, вони оцінюються за методом FIFO.
|
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основні засоби оцінюються за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення у випадку їхньої наявності. Подальші витрати збільшують балансову вартість активу або визнаються як окремий актив, якщо є імовірність того, що Компанія отримає майбутні економічні вигоди, і вартість майна може бути достовірно оцінено. Усі інші витрати, включаючи витрати на поточний ремонт та обслуговування, відображені у періоді, в якому вони виникають. Витрати на реконструкцію та модернізацію капіталізуються, а замінені об'єкти списуються. Прибуток або збиток від списання або вибуття основних засобів визначається шляхом порівняння отриманої компенсації з балансовою вартістю активу та відображається у прибутках та збитках Звіту про сукупний дохід. Амортизація основних засобів здійснюється прямолінійним методом, щоб розподілити початкову вартість активу за вирахуванням його амортизованої вартості протягом наступних строків корисного використання. Очікуваний строк корисного використання відповідних активів становить: | Строк корисного використання (роки) | Будівлі та споруди | 15-20 | Обладнання | 5-10 | Транспортні засоби | 5-10 | Інші | 3-15 |
Амортизована вартість активів, строки корисного використання та методи амортизації переглядаються наприкінці кожного фінансового року та коригуються перспективно, якщо це необхідно.
|
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, якщо Компанія має поточне зобов'язання (юридичне або конструктивне), що виникло в результаті минулої події, є значна ймовірність того, що для погашення зобов'язання потрібне буде вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, і може бути зроблена надійна оцінка суми такого зобов'язання. Якщо Компанія планує одержати відшкодування деякої частини або всіх резервів, наприклад, за договором страхування, відшкодування визнається як окремий актив, але тільки в тому випадку, коли одержання відшкодування не підлягає сумніву. Витрата, що відноситься до резерву, відбивається у прибутках та збитках Звіту про сукупний дохід за період за вирахуванням відшкодування. Якщо вплив вартості грошей у часі істотний, резерви дисконтуються за поточною ставкою до оподаткування, яка відображає, коли це може бути застосовано, ризики, характерні для конкретного зобов'язання. Якщо застосовується дисконтування, то збільшення резерву з часом визнається як витрати на фінансування. Забезпечення на виплату відпусток Компанія визнає поточне забезпечення на виплату відпусток працівників відповідно до нарахувань, які є обов'язковими згідно законодавства. Джерелом невизначеності щодо суми виплат можуть бути подальші зміни у заробітній платі працівників до моменту початку відпусти, адже вони впливають на розмір майбутніх виплат. Компанія оцінює забезпечення за інформацією, що наявна на дату фінансової звітності.
|
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Реалізація товарівСума доходу визнається виходячи із суми компенсації, визначеної у договорі з покупцем. Компанія визнає дохід у момент передачі контролю над товаром або послугою клієнту. Доходи відображаються за вирахуванням очікуваного відшкодування, знижок та інших форм змінної компенсації, наданих клієнтам. Доходи від реалізації товарів магазинам визнаються у момент передачі контролю над товаром відповідно до умов договору купівлі‑продажу. Передача контролю, як правило, відбувається в момент відвантаження товару покупцю або в інший момент, визначений умовами договору. Передача контролю вважається такою, що відбулася, коли Компанія передає контроль над товаром покупцю відповідно до умов договору. При цьому для визначення моменту передачі контролю Компанія оцінює відповідні індикатори, які, зокрема, включають: - наявність у Компанії права на отримання оплати; - отримання покупцем юридичного права власності на товар; - фактичну передачу володіння товаром покупцю; - перехід до покупця суттєвих ризиків та вигід, пов'язаних з володінням товаром; - прийняття товару покупцем. Зазначені індикатори не є вичерпними та застосовуються з урахуванням конкретних умов договору.Для договорів, що передбачають право повернення товару, дохід визнається лише за наявності суттєвої впевненості в тому, що не відбудеться суттєвого сторнування визнаного доходу. Визнаний дохід коригується на суму очікуваних повернень, які оцінюються на основі історичних даних за відповідними групами товарів та клієнтів. Для оптових продажів момент передачі контролю залежить від конкретних умов договору купівлі‑продажу. Рахунки виставляються відповідно до умов договорів та, як правило, підлягають оплаті протягом узгодженого кредитного періоду. Компонент фінансуванняКомпанія не має договорів, за якими період між передачею обіцяних товарів або послуг покупцеві та їх оплатою перевищує один рік. У зв'язку з цим Компанія, як практичне спрощення, не здійснює коригування ціни операції на вплив суттєвого компоненту фінансування, якщо на дату укладення договору очікується, що період між передачею товарів або послуг клієнту та отриманням оплати становитиме менше одного року. Бонуси покупцям Компанія надає бонуси покупцям відповідно до умов договорів та їх економічної сутності. Такі бонуси, як правило, розраховуються у вигляді фіксованого відсотка від обсягів продажів або вартості реалізованих товарів. Бонуси визнаються як зменшення доходу у тому звітному періоді, в якому здійснюються відповідні продажі та виникає пов'язаний з ними обов'язок.
|
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість (ПДВ) Податок на додану вартість (ПДВ) за реалізованими товарами підлягає сплаті до державного бюджету або а) в момент отримання авансу від покупців, або б) в момент поставки товарів чи надання послуг покупцям в залежності від того, що відбувається раніше. ПДВ по придбаних товарах та послугах в більшості випадків підлягає відшкодуванню шляхом заліку проти ПДВ, нарахованого з виручки від реалізації, за фактом надходження відповідних документів. Вхідний ПДВ з незавершеного будівництва може бути відшкодовано за умови отримання актів щодо окремих етапів виконаних робіт, або, якщо проект незавершеного будівництва не може бути розділений на етапи, за умови отримання документів щодо завершення підрядних робіт в цілому. ПДВ, що відноситься до операцій купівлі-продажу, розрахунок по яким не було завершено на звітну дату, відбивається у Звіті про фінансовий стан окремими сумами як активи й зобов'язання. У звітному періоді ПДВ стягувався за двома ставками: 20% - за операціями, здійсненими на українському внутрішньому ринку та під час імпорту товарів, робіт і послуг, та 0% - за операціями, пов'язаними з експортом товарів і наданням робіт або послуг, які будуть використовуватися за межами України.
|